ЯКІ МЕДУЗИ МЕШКАЮТЬ В ЧОРНОМУ МОРІ І ЧИ БАГАТО СЕРЕД НИХ ОТРУЙНИХ?

          В Чорному морі зустрічається 30 видів медуз, серед яких переважна більшість (26 видів) – дрібні, діаметром не більше 1-20 мм. До великих представників належать широко розповсюджена місячна або вухата медуза аурелія (Aurelia aurita) – до 20 см в діаметрі, коренерот (Rhizostoma pulmo) – до 60 см в діаметрі і дуже рідкісна луцернарія (Lucernaria companula). У 2009 році вперше у Чорному морі неподалік від Босфору біля берегів Туреччини була виявлена медуза хризаора (Chrysaora hysoscella) із Середземного моря. При дотику до неї у людини на шкірі лишається сильне почервоніння – результат хімічного опіку. В пляжний сезон при появі хризаори купання заборонене. Аурелія зрідка викликає легкі опіки, що проходять протягом години, а більш крупний коренерот може нанести болючі, але безпечні для життя ушкодження шкіри, які зійдуть через декілька днів.

          Медузи – хижаки, що харчуються переважно дрібними планктонними тваринами. Їжу вони захоплюють ротом, через який безперервно видаляються рештки їжі, тут же на ротовому стеблі кріпляться і статеві залози, продукуючі статеві клітини, які беруть участь у розмноженні. Більшість видів медуз характеризуються чергуванням статевого та нестатевого поколінь. «Дорослі» медузи – різностатеві тварини (статеве покоління). Їх запліднення відбувається шляхом злиття клітин, що активно переміщуються у воді, при цьому утворюються личинки – планули. Вони плавають у водній товщі і пізніше прикріплюються до твердих поверхонь на дні моря. З них утворюються поліпи (нестатеве покоління), що веде прикріплений спосіб життя. Вони можуть збільшувати свою чисельність шляхом брунькування. Поліпи ростуть, діляться і утворюють стробіли – стопки накладених одна на одну «тарілочок» (молодих медуз, розташованих ввігнутими сторонами парасольок вгору), з’єднаних центральним стовбуром. Цікаво, що чим дрібнішим є статеве покоління, тим крупнішим буде нестатеве. Поліпи аурелії та коренерота мають висоту лише біля 2 см, тоді як у найбільш розповсюджених чорноморських медуз, наприклад, обелії (Obelia longissimi), висота заростей поліпів сягає 30 см, нагадуючи скоріше знебарвлені водорості, а не тварин. При цьому діаметр парасольки медуз обелії складає всього 4 мм, і в товщі води вони лишаються для нас практично непомітними. Цикл чергування поколінь повторюється щороку. Можливо, з цим пов’язані непрогнозовані спалахи розвитку медуз в морі, адже їх кількість залежить від умов існування як на дні, так і у водній товщі. Найбільш масові «вибухи» чисельності коренерота спостерігали у 1970-х роках, аурелії – у 1980-х і пояснювали збільшенням у воді вмісту органічних речовин, так званою антропогенною евтрофікацією. Наприкінці 1980-х років запаси аурелії в Чорному морі сягали 300-500 млн тонн. При пошуку заходів боротьби з такою кількістю медуз пропонувалося навіть використовувати їх для виробництва надміцного бетону, а також використовувати сухий порошок з медуз для зварювання металу підвищеної міцності. Однак екосистема Чорного моря згодом стабілізувалася, і медузи «відступили».

          Народи, що живуть навколо Чорного моря, не звикли сприймати медуз як продукт харчування. Між тим, у східній кухні аурелія і навіть коренерот здавна входять в число традиційних морепродуктів під романтичною назвою «кришталеве м’ясо». Медуз засолюють, сушать, консервують. Зараз у світі добувається близько 250 тисяч тон медуз щорічно.

          З оригіналом можна ознайомитись тут