ЧИ Є КИТИ У ЧОРНОМУ МОРІ?

          При слові «кит» ми зазвичай уявляємо собі океанічного гіганта, непоспішно подорожуючого із Антарктики або Арктики в тропіки і назад. І справді, нинішні вусаті кити – це найбільші живі створіння, які коли-небудь населяли нашу планету. Синій кит може сягати 30 і більше метрів завдовжки при масі близько 150 тонн! Однак окрім вусатих китів у Світовому океані живуть і зубаті кити – великі й малі. До них відносяться, наприклад, кашалоти, дзьоборили, нарвали, дельфіни (а найбільший дельфін – це косатка) і, нарешті, найменші – морські свині. І вусаті, і зубаті кити – це китоподібні, що мають спільного пращура. Китоподібні – це ссавці: для дихання їм потрібне атмосферне повітря (тому ми бачимо, як вони випливають, щоб вдихнути), дитинчат вони годують молоком, а на тілі інколи помітні волоски – залишки шерсті.

          У Чорному морі постійно мешкає три види китоподібних – дельфін-афаліна (Tursiops truncatus), звичайний дельфін, або білобочка (Delphinus delphis) та морська свиня (Phocoena phocoena) – її ще називають азовка, чушка та пихтун. Морська свиня в Чорному морі – найменший представник китоподібних, що нині живуть на Землі: дорослі тварини іноді бувають лише 110 см в довжину і масою 25 кілограмів. Усі чорноморські китоподібні харчуються рибою: морська свиня надає перевагу бичкам, афаліна – камбалі та кефалі, і всі вони охоче їдять хамсу, шпрота, ставриду та мерланга. Білобочки збираються у великі зграї сотнями особин, афаліни полюбляють жити групами поменше, а морських свиней можна побачити разом лише зрідка – наприклад, при переході із однієї частини моря в іншу. Дослідження останніх років, в тому числі в рамках проєкту EMBLAS, показали, що найбільші скупчення китоподібних влітку зосереджуються в турецьких та болгарських водах, багато їх біля дельти Дунаю і навколо острову Джарилгач. А от у холодний час року дельфіни трапляються в акваторіях Грузії та районах Сочі-Туапсе через велику кількість зимуючої там риби.

          А що ж вусаті кити? По-перше, в наших морях вони мешкали мільйони років тому, коли на місці Чорного було море під назвою Східний Паратетіс. Палеонтологи знаходять тисячі їх скам’янілих кісток в Україні і Молдові. Це були карликові кити-цетотерії з довжиною тіла всього лише три метри, як нинішні дельфіни, і вони також харчувалися дрібною рибою, ковтаючи її, як велика качка. Найближчий сучасний родич цетотеріїв – карликовий кит: зараз він живе в південній півкулі, хоча в минулому водився і в сусідньому з нами Середземному морі. По-друге, бували вусаті кити в Чорному морі і в історичні часи. Кістки малого смугача, або кита мінке (Balaenoptera acutorostrata), були знайдені археологами при розкопках древніх поселень в Болгарії віком п’ять-шість тисяч років. А у 1880 р. малий смугач зайшов із Середземного в Чорне море і викинувся біля Батумі в Грузії: його скелет досі зберігається в Грузинському національному музеї.

          Чи може повторитися подібна подія? Хто знає! Скажімо, у 2009 р. сірий кит із Арктики переплутав Тихий океан з Атлантичним і приплив у Середземне море, де цих китів не бачили вже тисячі років. Так що вусатий кит біля наших берегів може випливти і у майбутньому.

          З оригіналом можна ознайомитись тут