ЧОМУ ЧОРНЕ МОРЕ – ЧОРНЕ?

          Римський географ Помпоній Мела, автор першої географії, ще у 1 ст. до н.е. надав письмові свідчення щодо походження назви Чорного моря. Він писав, що спочатку грецькі мандрівники називали Чорне море «Скіфським», потім, після неодноразових сутичок з місцевим населенням, його назвали «Негостинним», або грецькою «Понтос Аксінос» («понт» з грецької перекладається як «море»). Окрім штормових бурь та непрохідних туманів, греки натрапляли на войовничо налаштоване місцеве населення. Недарма на острові Зміїний, що знаходився на шляху грецьких мореплавців, був побудований храм Ахіллу Понтарху («понтарх» – покровитель  моря). Тут вони приносили жертви богам, аби їх шлях не зупиняли вороже налаштовані місцеві жителі, наприклад, скіфи або таври. Пізніше, коли греки доказали на практиці, що спілкування з ними вигідне,  вони змогли переконати місцеве населення і назвали море «Понт Евксінський», що означало вже «Море Гостинне».  

          Таким чином, перша найбільш правдоподібна версія полягає в тому, що назва «чорне» пов’язана із чимось зловісним та негативним. Древні греки, володіючи писемністю, передали свої секрети римлянам. Решта версій пов’язана з чистими здогадками. Наприклад, існує пояснення, що море назвали «чорним» через окислення металів сірководнем, який вперше був виявлений лише у 1865 році, тобто набагато пізніше усталеної назви. Є припущення, що море так назване через значну глибину, яка надає його водам темне забарвлення. Тут здається дивним те, що не менш глибоке Егейське море греки, болгари та турки називали «білим», як, зрештою, і все Середземне море. У Керчі рибу середземноморського походження, наприклад, скумбрію і ставриду, називали «білорибицею» або рибою з Білого моря. Відтак, можна сказати, що скоріш за все свою назву Чорне море отримало від древніх греків.

          Для ілюстрації емоційності, яка визначає сприйняття побаченого, можна навести дивовижний факт. Відомий неаполітанський шлягер «O Sole Mio», що вихваляє схід сонця, був написаний далеко за межами Середземного моря, на узбережжі Одеси у 1898 році Едуардо Ді Капуа. Тут, на відміну від Неаполітанської затоки, сонце сходить над морем, і автор пісні, любуючись грою променів світила на водній поверхні, вигадав незабутню мелодію.

          З оригіналом можна ознайомитись  тут