ЯК ХІМІЧНИЙ СКЛАД ВОДИ МОЖЕ ВПЛИВАТИ НА ЖИТТЯ МОРЯ?

          Цікаво, що різні групи хімічних речовин можуть зовсім по-різному впливати на мешканців моря. Якщо промислові хімікати, нафтопродукти, важкі метали, поверхнево-активні речовини, пестициди тощо опиняться в морському середовищі в концентрації вищій за певний рівень, вони згубно впливають на все живе, бо порушують цикли розвитку і розмноження морських жителів. В рамках проєкту EMBLAS був проведений скринінг води, донних відкладів та живих організмів на наявність понад 40 тисяч забруднюючих речовин, в результаті якого було виявлено 124 небезпечні речовини, в тому числі і пестициди, антипірени, компоненти сонцезахисних кремів і т.д. В тканинах мертвих дельфінів знайдені значні концентрації полібромованих ефірів, хлоровмісних пестицидів (наприклад, ДДТ), сполук типу діоксинів та ртуті. Для всіх таких речовин встановлюється межа токсичності, і якщо вона часто і в багатьох місцях перевищується, необхідно виводити ці речовини з виробництва або удосконалювати очищення стічних вод.

          Інша група речовин – різні неорганічні сполуки азоту (NO2, NO3, NH4) та фосфору (PO4), які називають «біогенними» або «поживними», а також органічні речовини – тісно пов’язана з природними процесами і може впливати на мешканців моря як позитивно, так і негативно. Як правило, вони надходять у море з річковим стоком і можуть стимулювати високу продуктивність. Однак якщо у вас в чашці чаю опиниться не дві, а двадцять дві ложки цукру, то біди не уникнути. Тому найбільш гостро проблема евтрофікації (надлишку поживних речовин) стоїть для ділянок Чорного моря, прилеглих до гирл річок, зокрема північно-західної частини, в яку несуть свої води три великі європейські річки: Дунай, Дністер та Дніпро. Залповий викид високих концентрацій азоту та фосфору викликає вибух біологічної продукції, що в свою чергу може викликати задуху – весь кисень у воді витрачається на окислення органічних речовин, і більша частина гідробіонтів, особливо тих, що не можуть швидко пересуватися, гине. Якщо біогенні речовини в надлишкових концентраціях надходять в морське середовище постійно, вся біологічна структура моря перебудовується. Зникають великі багаторічні рослини та тварини, які являються індикаторами доброго екологічного стану. На заміну їм приходять дрібні види, що швидко розмножуються і утворюють великі однорідні скупчення, і таке море швидко втрачає привабливість. Найбільш високий рівень евтрофікації в північно-західній частині Чорного моря спостерігався з кінця 1960-х років до початку нинішнього століття. Підводні ліси багаторічної бурої водорості бородача (Cystоseira barbata) замінилися ватоподібними скупченнями тонко розгалужених зелених водоростей. Цінні крупні риби скумбрія (Scomber scombrus), ставрида (Trachurus mediterraneus ponticus), луфар (Pomatomus saltatrix) практично зникли. Їм на заміну прийшли менш цінні дрібні види: хамса (Engraulis encrasicolus), шпрот (Sprattus sprattus), атерина (Atherina spp). Однак за даними проєкту EMBLAS в даний час почалися процеси відновлення видів рослин та тварин – індикаторів доброго екологічного стану, наприклад, червоної агароносної водорості філофори (Phyllophora crispa), яка утворює знамениті «поля» на північно-західному шельфі. У прибережній зоні на радість відпочивальникам знову можна зустріти крабів, креветок та морських коників.

          З оригіналом можна ознайомитись тут